Основні принципи функціональної медицини:
- розуміння біохімічної індивідуальності кожної людини на основі концепцій генетичної та екологічної унікальності;
- підхід до лікування орієнтований на пацієнта, а не на хворобу;
- пошук динамічного балансу між внутрішніми та зовнішніми чинниками тіла, психічного стану та духу пацієнта;
- виявлення здоров’я як позитивної життєвої сили, а не просто відсутності хвороби.
- активація резервів органів як засоб для покращення здоров’я та тривалості життя кожного пацієнта.
Негенетичні фактори такі як дієта, зайва вага, бездіяльність, впливи навколишнього середовища, та куріння — становлять 70–90% смертності в США!
Лікарі найчастіше зосереджуються на лікування хвороби з використанням лікарських засобів та хірургічних операцій, а не на комплексних методах, орієнтованих на пацієнта, орієнтованих на окремих людей!
Практикуюча функціональна медицина пояснює, що порушення фізіологічних процесів, якщо їх не виправити, призводить до значних клінічних дисбалансів в основних системах організму. Поліпшення балансу та функціональності в цих основних процесах створює імпульс до здоров’я.
Лікарі функціональної медицини, безумовно, втручаються, коли діагноз уже поставлений, але вони також оцінюють функціональність на набагато більш ранній стадії, часто запобігаючи розвиненню захворювання або його вторинним наслідкам. І, у всіх випадках, лікарі функціональної медицини зосереджуються на відновленні рівноваги дисфункціональних систем шляхом посилення основних фізіологічних процесів, що лежать в їх основі.
У функціональній медицині діагноз — це початок подорожі, а історія минулого хворого є головним рушієм!
0 Comments